Смотреть что такое ЧУБ в других словарях:

ЧУБ

ЧУБ, -а, мн. -ы, -ов, м. 1. Спускающаяся на лоб прядь волос. Паныдерутся, ау холопов (хлопцев) чубы трясутся (поел. о том, что ссорыначальства отражаются на подчиненных). 2. То же, что оселедец. 11 уменьш.чубик, -а, м, (к 1 знач.) и чубчик, -а, м. (к 1 знач.).... смотреть

ЧУБ

чуб м. 1) Прядь волос, спадающая на лоб или торчащая надо лбом; вихор, хохол (обычно у мужчины). 2) Длинная прядь волос на бритом темени головы у запорожцев; оселедец.<br><br><br>... смотреть

ЧУБ

чуб м.forelock

ЧУБ

чуб См. волос... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений.- под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари,1999. чуб волос; прядь, оселедец, чубик, чуприна, хохол, чупрун, тупей, хохолок, чубчик Словарь русских синонимов. чуб см. хохол 1. Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. — М.: Русский язык.З. Е. Александрова.2011. чуб сущ. • вихор • хохол • кок Словарь русских синонимов. Контекст 5.0 — Информатик.2012. чуб сущ., кол-во синонимов: 10 • айдар (4) • оселедец (3) • прядь (25) • тупей (9) • хохол (12) • хохолок (3) • чубик (2) • чубчик (2) • чуприна (7) • чупрун (3) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун... смотреть

ЧУБ

(аж) рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори (власники мандатів) волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький). (аж) чуби́ тріща́ть. 1. Дуже сильно битися. — Буде, буде декому жарко,— гудів хтось із кутка ложі.— Тріщатимуть чуби! (О. Гончар). 2. у кого. Хто-небудь зазнає знущань, неприємностей і т. ін. через чиїсь дії, вчинки, страждає від чогось. Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать (Укр.. присл..); — Всі вони так — вигадують що-небудь, вимудрують, а потім у нас чуби тріщать (Ю. Збанацький). 3. тільки аж чуби́ тріща́ть. З великим запалом, завзяттям. Війна скінчилась у травні, а Жменяки все ще билися, на землі ділились, аж чуби тріщали (М. Томчаній). бра́тися / взя́тися за ба́рки (за чуби́). Битися з кимсь чи починати бійку. Кличуть до нього раз наймитів — З кожним боротися пан захотів. Он жартівливі панські припарки — Довбуш береться з паном за барки (Д. Павличко); — Хіба він мені брат? — каже було Василь .. Онисько собі не дякує Василеві. Не раз і за чуби бралися (Панас Мирний); // Сперечатися. Іван Антонович готовий взятися з комбатом за барки, доводячи, що мінометники дефіцитні і місце Шовкуна — біля “самовара” (О. Гончар). голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), іст. Забирати в солдати (до 1874 р. призваним у царську армію виголювали передню частину голови). Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко); Ой привезли до прийому Чуприни голити (Т. Шевченко); (Тетяна:) Адже і ти мужиком був, поки тобі лоба не виголили та мундира не натягли на плечі (І. Котляревський). грі́ти / нагрі́ти чу́ба ( рідше чупри́ну, ло́ба). 1. над чим, за чим і без додатка. Витрачати багато сил і енергії, старанно виконуючи якусь роботу; тяжко, виснажливо працювати. — Тут (на цій дорозі) мені щоразу доводилося гріти чуба. Вставай, бувало, з веломашини і пхайся на гору одинадцятим номером (О. Гончар); Півдня (Мар’ян) довбав гору, вивертав каміння й пускав у долину, а дрібні камінці вигортав лопатою.. І грів чуба над омшаником, що, можливо, буде зовсім не потрібний (С. Чорнобривець); Доки вони гріють чуби за роботою, Кулик, всівшись на порозі, голосно ділиться з селянами своїми думками (О. Гончар); Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? (П. Гулак-Артемовський); — Ох, і понамітало ж! Це нам завтра доведеться чуба нагріти (А. Головко); Скриня була важка, неповоротка, і чоловіки добре нагріли чуби, поки установили її на місце (Ю. Яновський); Порався він, порався, поки добре чуприну нагрів (Марко Вовчок); Тож Олег забри́ти лоб (ло́ба, чу́ба) кому, іст. Узяти в солдати. Завтра ж йому лоб забриють, так поспішає сьогодні нагулятись (Г. Квітка-Основ’яненко); Танцювали весело і любо Хлопці, аж рипіли постоли, А на ранок їм забрили чуба І в прийом жовнірський повели (П. Воронько). ма́ти олі́ю (лій, рідше сма́лець і т. ін.) в голові́, жарт. Бути розумним, кмітливим, розсудливим і т. ін. От як може чоловік жити, коли має олію в голові! (М. Стельмах); Батько похвалив свого нащадка, що він має олію в голові, хоч син і не був у тому певен (В. Большак); Це ж треба мати в голові олію, щоб після цього вірити в святе (Л. Костенко); — Що ж там робиться? — хотів допитатись Мар’ян.— Коли маєш лій в голові, сам розчовпаєш,— відповів Лесь.— Іди, чоловіче (М. Стельмах). ма́ти олі́ї не тро́хи в голові́. Був він чоловік сердечний, у голові мав олії не трохи та й питущим не був (Є. Гуцало). ма́ти лій під чу́бом. — Не вчи ученого! — спогорда відповів Чорноволенко.— Самі під чубом лій маємо (М. Стельмах). ма́ти бага́то сма́льцю в голові́. Таке тоді (в революцію) в наших краях каламутилось, що багато смальцю в голові треба було мати, щоб щось розібрати (Л. Гроха). не ма́ти олі́ю в го ми́лити ши́ю (чу́ба, хо́лку і т. ін.) кому, зневажл. Робити зауваження, дорікати кому-небудь за щось; лаяти, картати когось. — Та ти ж поет! — вигукує Корольок, а Павлик спокійно зауважує: — Це він тут поетом став, а в нас йому, пригадуєте, скільки разів шию милили за грубості в повітрі… (О. Гончар); Тужить, журиться Петро, нудиться і ниє: — Будуть милить шию… (З журналу); — Я знаю, що ти будеш милити мені холку,— додав Логвин.— Адже ж будеш? (Г. Епік). мі́рятися / помі́рятися чуба́ми, жарт. Битися, не завдаючи противнику тілесних ушкоджень; боротися, чубитися. Надворі хлопці мірялися чубами — хто кого переможе (З усн. мови). нам’я́ти (наскубти́) / намина́ти (скубти́) чуб (чу́ба, чупри́ну) кому і без додатка. 1. Побити, покарати (перев. тягаючи за волосся) кого-небудь за провину. Паллант, любесенький хлопчина, Скріпивсь, стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому нам’яти хоче чуб (І. Котляревський); Дивлюсь — до мене суне Гася… Ну, чуба, думаю, намне!.. І відкіля вона взялася? Неначе стерегла мене (Л. Глібов); Оце було зачеплю її або штовхну так, що вона й ноги задере, то вона зараз біжить до матері жаліться; а мати мені .. було добре намне чуба або наскубе вуха (І. Нечуй-Левицький); — А скоро вже біда прийшла. То обороннику од нас бува ще й лихо: Всі лихословити почнуть, І якщо чуба не намнуть, То ще й тихо! (М. Старицький); За Катерину та й нам’яли чуприну (Укр.. присл..); Микита ледве стримував себе, щоб не бурчати. Кілька разів таки підіймав бучу, погрожував спіймати Сапуна і наскубти чуприну (І. Рябокляч). 2. па́рити чу́ба. Посилено, напружено працювати, виконувати що-небудь. — А найпаче добре співає отрок Олексій,— вів своє пан дяк.— А хто парив чуба з ним, хто грюкав та галасував, як брати “фа” та “соль”... га? Дяк Саватій, он хто (М. Лазорський). поки́дати чуби́, заст., рідко. Стати солдатами. Хлопці покидали чуби та пішли в рекрути (З усн. мови). чу́хати / почу́хати поти́лицю (рідше го́лову, чу́ба, чупри́ну і т. ін.). 1. Шкодувати, відчувати незадоволення, гіркоту від того, що зроблено щось не так, як треба. Оренда пішла вгору, земля подорожчала.. Не раз і не два доводилось глибоко чухати потилиці тим, хто відкинувся наділів (Панас Мириний); — Отак мене випроваджуєш, хазяїне? Ну, що ж. Я піду… піду… Але ти ще почухаєш свою потилицю! (А. Шиян). 2. Замислюватися над чим-небудь, не знаючи, як вийти із скрутного становища. Підростаємо ми. Оддали нас у школу… щоб розумні були. Тому свитину, тому чобітки. Чухає голову батько, не знає, де взять (А. Тесленко); Замислився козак, і йому досталось .. почухать потилицю (О. Стороженко). чу́хатися в поти́лицю. Данило чекав. Його .. план затемнювався, він чухався в потилицю і несміливо заглядав у город (пана) (В. Стефаник). 3. Нічого не робити, бути нерішучим у чому-небудь. — Про міст треба було всім нам думат... смотреть

ЧУБ

ЧУБ, а, ч.1. Волосся на голові в людини (перев. у чоловіка).Цигуля ступив і спинився біля вчителевих дверей. Скинув шапку й обтрусив сніг з неї, далі с... смотреть

ЧУБ

ЧУБ, а, ч. 1. Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка). Цигуля ступив і спинився біля вчителевих дверей. Скинув шапку й обтрусив сніг з неї, далі статечно долонею пригладив чуба, втер вуса й постукав у двері (Головко, II, 1957, 299); Молодший лейтенант.. опинився на самім гребені. Сорочка його залопотіла на вітрі, чуб розвіявся, і яскраве червоне сонце несподівано осяяло всю його постать (Гончар, III, 1959, 101); // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець. ◊ Бра́тися за чуби́ див. бра́тися; Грі́ти чуби́ (чу́ба) див. грі́ти; Де́рти (дра́ти) за чу́ба див. де́рти; Де́рти (дра́ти) за чуби́ оди́н о́дного (дру́гого) — битися. Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей, як вони.. дуже міцно почнуть дерти один одного за чуби та нароблять галасу (Коцюб., І, 1955, 438); Дохо́дить до чу́ба — починається бійка; Забри́ти чу́ба див. забрива́ти; За чу́ба витяга́ти (ви́тягнути) кого — силою, силоміць виводити, прогонити кого-небудь звідкись. Так глипнула [молодиця].. на чоловіка, що він аж зіщулився, бо — всі знали — рука в Корніїхи важка і не раз вона витягала господаря за чуба з чайної на Центральній (Гончар, Тронка, 1963, 14); Зашкребти́ (заскребти́) у чу́бі див. зашкребти́; Мі́рятися чуба́ми з ким — встрявати в бійку з ким-небудь, битися; Нагрі́ти чу́ба (чуби́) див. нагріва́ти; Надира́ти (наде́рти, надра́ти) чу́ба див. надира́ти; Нам’я́ти чу́ба див. намина́ти; Обірва́ти чу́ба див. обрива́ти1; Рва́ти чуб [на голові́, на собі́] див. рва́ти; Чуби́ тріща́ть див. тріща́ти; Чуб полі́з уго́ру (догори́) див. полі́зти; Чуб [на голові́, догори́, вго́ру] підніма́ється (підійма́ється) див. підніма́тися. 2. Жмут шерсті або пір’я на голові деяких тварин. — А ми хіба порожні? Он, бач, пана везу! — Ну, то й вези його з богом! — глухо одмовив чоловік і почав на шкапійчині чуба поправляти (Мирний, IV, 1955, 311). 3. Суцвіття трав’янистих рослин; волоть, китиця. Комиш шумів.. Жовтий, гладкий, високий, — він глузував із неї, помахуючи над її головою рудим чубом (Коцюб., І, 1955, 362). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 371.... смотреть

ЧУБ

ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся... смотреть

ЧУБ

-а, мн. чубы́, м. 1.Прядь волос, спадающая на лоб у мужчины.Идет Коваленко по улице, --- чуб из-под фуражки падает на лоб. Чехов, Человек в футляре. Л... смотреть

ЧУБ

ЧУБ м. чубок, чубец, чубчик, чубишка, чубища; чубак, чупак арх. чупрына ж. южн. зап. чупрун м. хохол, вихор, взбитый или отрощенный клок волос, косма на темени, оселедец, или на лбу, тупей. Ныне чубов не носят. Поймай мальчишка за чупрун. Ой вы, чубы! хохлы, малороссы. Бары дерутся, а у холопов чубы болят. Ахвицер молодый, на ем чуб золотый, песня. Чуб заворочен (щеголяет), а оброк не плачен. Коса густая (у бабы), а чуба (ума) нет! | Такой же хохол у животных, особ. у птиц. Лев с гривой и с чубом. Курица, пигалица с чубом. | Чупрун, см. Чубовая помада. Чубатая курица, удод, южн. хохлатая. Чубастый дикобраз, с большим чубом. Чубатая могила, южн. двойная, уступом, малая насыпь на большой. Чубить, почубить кого, зап. подрать за чуб. Чубатик м. чубатка ж. кто с чубом. Колпик чубатик. Жаворонок чубатик. Пигалка, курица чубатка. Чупрунный шест, стар. шест с флагом или со значком. Чупа и чупа ж. арх. у мережи, вентера и прутяной верши: хвост, кут, кутец, задний глухой конец. <br><br><br>... смотреть

ЧУБ

п. и ж.-д. ст. в Княжпогостском р-не. Расположена у р. Чуб (Чубва), прав, притока Выми. Дл. 127 км: фин. suppu «уголок», кар.-ливв. чуппу «внутренний ... смотреть

ЧУБ

чуб род. п. -а, чуба́тый, укр., блр. чуб, чеш., слвц. čub "хохол у птицы", польск. czub "чуб, хохол". Наряду с этим – *čuр- (см. чупри́на).Считают родс... смотреть

ЧУБ

род. п. -а, чубатый, укр., блр. чуб, чеш., слвц. cub "хохол у птицы", польск. czub "чуб, хохол". Наряду с этим – *cuр- (см. чуприна).Считают родственным гот. skuft ср. р. "волосы на голове", ср.-в.-н. sсhорf "чуб, вихор", д.-в.-н. sсоub "сноп, связка соломы" Бернекер (I, 160 и сл.; IF 10, 152), Клюге–Гетце (540), Шрадер–Неринг (I, 418), Ильинский (AfslPh 29, 487). Недостоверно сближение с лит. kaubre "холм" (Буга, ИОРЯС 17, I, 33), лит. kublys "вид жаворонка" (Маценауэр, LF 7, 39), со скубу (Бернекер I, 161).... смотреть

ЧУБ

мtopete m; (хохолок) poupa f••пастухи за чубы, а волки за овец — псл enquanto disputam os cães, come o lobo a ovelhaСинонимы: айдар, оселедец, прядь, ... смотреть

ЧУБ

Общеслав. Производное от *skubъ, *skubti &GT; скубу, скусть (ср. гребу — грести «деру, драть») в диалектах и др. слав. яз. еще известного. Чуб буквальн... смотреть

ЧУБ

1) Орфографическая запись слова: чуб2) Ударение в слове: чу`б3) Деление слова на слоги (перенос слова): чуб4) Фонетическая транскрипция слова чуб : [`у... смотреть

ЧУБ

-а, ч. 1) Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка). || Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом або вухом; оселедець. 2) Жмут ... смотреть

ЧУБ

ЧУБ Владимир Фёдорович (род. 1948), глава администрации (с 1991), губернатор Ростовской области (с 1996).Источник: Энциклопедия "Отечество"Синонимы: ... смотреть

ЧУБ

ЧУБ чуба, мн. чубы, м. 1. клок волос, хохол, вихор у мужчины. Паны дерутся, а у хлопцев чубы летят. Пословица. 2. Отрощенный длинный клок волос на бритом темени у запорожцев, украинских казаков, то же, что оселедец (истор.). - Запорожец, как лев, растянулся на дороге. Закинутый гордо чуб его захватывал на поларшина земли. Гоголь.<br><br><br>... смотреть

ЧУБ

корень - ЧУБ; нулевое окончание;Основа слова: ЧУБВычисленный способ образования слова: Бессуфиксальный или другой∩ - ЧУБ; ⏰Слово Чуб содержит следующие... смотреть

ЧУБ

імен. чол. родучубвід слова: чубити(ся)дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: чубивши, чублячи

ЧУБ

(2 м); мн. чубы/, Р. чубо/вСинонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун

ЧУБ

-а, ч. 1》 Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка).|| Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом або вухом; оселедець.2》 Жму... смотреть

ЧУБ

чуб, чу́ба; мн. чубы́, -о́вСинонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун

ЧУБ

чуб, чуб, -а, мн. ч. -ы, -ов, м.1. Спускающаяся на лоб прядь волос. Паны дерутся, а у холопов (хлопцев) ~ы трясутся (посл. о том, что ссоры начальства ... смотреть

ЧУБ

Ć сущ см. _Приложение IIч́у́бамн.чубы́чубо́в́Синонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун

ЧУБ

мSchopf m (умл.)Синонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун

ЧУБ

ЧУБ, -а, мн. -ы, -ов, м. 1. Спускающаяся на лоб прядь волос. Паны дерутся, ау холопов (хлопцев) чубы трясутся (поел. о том, что ссоры начальства отражаются на подчинённых). 2. То же, что оселедец. || уменьш. чубик, -а, м, (к 1 значение) и чубчик, -а, м. (к 1 значение).... смотреть

ЧУБ

чу́б, чубы́, чу́ба, чубо́в, чу́бу, чуба́м, чу́б, чубы́, чу́бом, чуба́ми, чу́бе, чуба́х (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») . Синонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун... смотреть

ЧУБ

Настоящее имя: Чубарев А. П.Периодические издания:• Дубинушка (Рыбинск), 1906Источники:• Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и о... смотреть

ЧУБ

•чуб•צִיצִית הָרֹאש נ'; בּלוֹרִית נ'* * *תלתל קדמיСинонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун

ЧУБ

ЧУБ. Общеслав. Производное от *skubъ, *skubti > скубу, скусть (ср. гребу — грести «деру, драть») в диалектах и др. слав. яз. еще известного. Чуб буквал... смотреть

ЧУБ

[чуб]чуба, м. (на) чуб'і, мн. чуби, чуб'іўдва чубие

ЧУБ

чуб, -а, мн. ч. -'ы, -'овСинонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун

ЧУБ

Водить за чуба кого. Курск. Обманывать кого-л. БотСан, 94.Синонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун

ЧУБ

Rzeczownik чуб m czub m

ЧУБ

м.touffe f (de cheveux), toupet mСинонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун

ЧУБ

м.mechón m, tufo m, tupé m

ЧУБ

м. ciuffo схватить за чуб — prendere per il ciuffo, acciuffare vt Итальяно-русский словарь.2003. Синонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун... смотреть

ЧУБ

м. touffe f (de cheveux), toupet m

ЧУБ

forhår, luggСинонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун

ЧУБ

额发 éfà, 刘海儿 liúhǎirСинонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун

ЧУБ

чуб м Schopf m 1a*Синонимы: айдар, оселедец, прядь, тупей, хохол, хохолок, чубик, чубчик, чуприна, чупрун

ЧУБ

Чуб, -ба, -бові (прізв.)∗∗∗Чуб, -ба; чуби́, -бі́в

ЧУБ

[czub]ч.czub

ЧУБ

сущ. муж. родачуб

ЧУБ

【阳】1) (男子的) 额发2) 一撮毛

ЧУБ

чуб волос, прядь, оселедец, чубик, чуприна, хохол, чупрун, тупей, хохолок, чубчик

ЧУБ

чуб; (торчащий клок волос или перьев) хохол; (на лбу - обычно) вихор - доходити до чуба

ЧУБ

чу'б, чубы', чу'ба, чубо'в, чу'бу, чуба'м, чу'б, чубы', чу'бом, чуба'ми, чу'бе, чуба'х

ЧУБ

Начальная форма - Чуб, неизменяемое, женский род, одушевленное, фамилия

ЧУБ

чуприна, шевелюра; (козацький) оселедець; (у птахів) чубайка; чубок.

ЧУБ

муж. чуб, род. чуба муж.чупрына, жен.

ЧУБ

• chochol• kštice• čupřina

ЧУБ

ЧУБ — накладка на ножнах узбекского клинкового оружия.

ЧУБ

Ударение в слове: ч`убУдарение падает на букву: у

ЧУБ

див. волосся

ЧУБ

{чуб} чу́ба, м. (на) чу́бі, мн. чуби́, чубі́ў два чу́бие.

ЧУБ

(пасмо волосся на голові чоловіків) чуприна, оселедець.

ЧУБ

1. kosmyk, czub;2. osełedec;

ЧУБ

Forelock, tuft of hair

ЧУБ

чуб чуб, -а, мн. -`ы, -`ов

ЧУБ

чуб = м. forelock.

ЧУБ

чубм ὁ περτσές, τό τσουλούφι.

ЧУБ

чуб іменник чоловічого роду

ЧУБ

Panja (ma-)

ЧУБ

чубм.хохол; клок

ЧУБ

-а m czub, czupryna

ЧУБ

1) кекіл2) айдар

ЧУБ

Perçem

ЧУБ

чубСм. волос...

ЧУБ

{N} մազափւնջ

ЧУБ

м маңгай чәче

ЧУБ

айдар, кекіл

ЧУБ

Чуб, чупрына

ЧУБ

matu cekuls

ЧУБ

Прядь волос

ЧУБ

Juuksetukk

ЧУБ

м. айдар.

ЧУБ

чуб, -а

ЧУБ

ქოჩორი

ЧУБ

перчем

ЧУБ

айдар

ЧУБ

кекіл

ЧУБ

Чуб

T: 139